Молодая мама назвала его Марком и ... оставила своего сына в роддоме. Мальчик вырос, стал вполне взрослым, но душа человека глубоко, неосознанно, духом помнит страшный шок невостребованного никем имени.
Мы пересеклись с ним случайно и очень вскользь. А через два года снова: "Привет, Марк!"
"Ты? Ты?? Ты помнишь мое имя???" - он взорвался в странный, полуистеричный смех. А я просто улыбнулся, ничего ему не ответив. Не надо много слов. Мы все нуждаемся в душевном исцелении.
Прочитано 2359 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 1.5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
